13 березня 1961 року сталася трагедія, котра чорною полосою вкарбувалася в пам’ять киян… В той весняний ранок життя мешканців Куренівки за мить розділилося на «до» та «після». Ця трагедія забрала життя кілька сотень людей, зламавши долі тисячам… Серед загиблих – двоє пожежних Київського гарнізону Петро Паренко та Петро Костюченко, котрі ціною власного життя рятували інших!
Варто зазначити, що події цієї трагедії були закладені ще задовго до рокової дати. Не один рік Бабин Яр заповнювали відходами виробництва Петрівських цегляних заводів, розташованих поблизу. Непридатні для цегельного виробництва земляні породи змішувалися з водою й у вигляді пульпи по трубах відводили у відроги Бабиного яру. Намив виконувався на висотах від 40 до 60 метрів над рівнем великого промислового та житлового району Києва — Куренівки, але замість бетонної дамби було споруджено земляну… Наразі, нема сенсу шукати винних та думати, який же фактор став «спусковим гачком» для цієї трагедії! Історія звершилася, затягнувши в своє павутиння смерті десятки сотень людей…
В той день ранок почався, як і завжди! Хтось кудись поспішав, паралельно плануючи свій подальший розпорядок дня… Черговий караул 7-ї пожежної частини виїхали на відкачку води з підвалів лікарні № 2. Роботи підходили до кінця, коли вогнеборці помітили, що з гори почала стрімко повзти велика кількість води і рідкої глини… Потік перевертав і відносив автомобілі, автобуси, трамваї, валив стовпи електричних мереж, рвав дроти… Пожежники в надзвичайно складних умовах намагалися рятувати людей, евакуювали хворих та медперсонал. До місця події прибули підрозділи інших пожежних частин для проведення рятувальних робіт. Страшний потік накрив собою десятки людей, частина тіл так і залишилася не знайденою в товщі затверділої пульпи…
Нажаль, серед загиблих опинилися і начальник караулу лейтенант Петро Паренко та пожежний єфрейтор Петро Костюченко, тіла яких були знайдені лише через кілька днів…
Ще не один день пожежні підрозділи та працівники інших служб міста ліквідовували наслідки цієї страшної трагедії в надії знайти ще когось з живих… проте марно, затверділа пульпа не лишила нікому ні шансу… Вічна пам’ять безвинно загиблим під час Куренівської трагедії 1961 року. Вічна пам’ять всім, хто ціною власного життя намагався врятувати інших!
